З проблемою дифузного і вузлового зобу стикаються лікарі багатьох спеціальностей: ендокринологи, хірурги, онкологи, радіологи, терапевти, кардіологи, педіатри. Діагностика і лікування цих захворювань стосуються лікарів-ендокринологів, проте з наслідками функціональних порушень щитовидної залози доводиться стикатися терапевтам, кардіологам, невропатологам, гастроентерологам, а, інколи, й психіатрам.

У основі розвитку дифузних і вузлових форм зобу лежать різні причини: йодна недостатність, генетично обумовлені дефекти синтезу тиреоїдних гормонів, зобогенні чинники, пов'язані з їжею, початкові прояви аутоімунної патології.

У країнах, де існує дефіцит йоду, в структурі захворювань щитовидної залози переважають дифузні і вузлові форми зобу, вище відносна частота низькодиференційованих форм раку.

Дослідження, присвячені оптимальним показникам вмісту йоду в їжі, при яких не відбувається розвитку зобу, дозволили встановити н ... Читати далі »