Інтернет-лікар

Критерії: Екстрені та неекстрені

emergency — Sun, 09 Dec 2012 10:41:08 GMT

За повідомленням прес-служби МОЗ України у зв'язку з некорректним цитуванням деякими ЗМІ постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 р. № 1119 "Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події", МОЗ України надає роз'яснення щодо критеріїв розподілу звернень, залежно від стану пацієнта, на екстрені та неекстрені, відповідно до зазначеної постанови.

До категорії екстрених належать звернення стосовно пацієнта, який перебуває у невідкладному стані, що супроводжується знепритомленням; судомами; раптовим розладом дихання; раптовим болем у ділянці серця; блювотою кров'ю; гострим болем у черевній порожнині; зовнішньою кровотечею; ознаками гострих інфекційних захворювань; гострими психічними розладами, що загрожують життю і здоров'ю пацієнта та/або інших осіб.

Екстреними також прийнято вважати звернення, зумовлені усіма видами травм (поранення, переломи, вивихи, опіки, важкі забої, травми голови); ураженням електричним струмом, блискавкою, тепловими ударами, переохолодженням, асфіксією всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх предметів у дихальні шляхи); ушкодженнями різної етіології під час надзвичайних ситуацій (дорожньо-транспортні пригоди, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо); отруєннями, укусами тварин, змій, павуків та комах тощо; порушенням нормального перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча тощо).

До категорії екстрених належать також звернення медичних працівників щодо транспортування пацієнтів, які перебувають у стані, що потребує обов'язкового медичного супроводження та термінової госпіталізації до стаціонарних закладів охорони здоров'я.

У вищезазначених випадках диспетчер оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф направляє до пацієнта бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги невідкладно після отримання звернення, що належить до категорії екстрених.

До категорії неекстрених належать звернення стосовно пацієнта, стан якого не є невідкладним та супроводжується раптовим підвищенням температури тіла з кашлем, нежиттю, болем у горлі; головним болем, запамороченням, слабкістю; болем у попереку, суглобах (радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз тощо); підвищенням артеріального тиску; больовим синдромом у онкологічних хворих; алкогольним, наркотичним, токсичним абстинентним синдромом. Або ж зумовлений загостренням хронічних захворювань у пацієнтів, які перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічного запалення печінки, жовчного міхура, кишківника, хвороби нирок, суглобів тощо.

У цих випадках диспетчер оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф перенаправляє звернення, що належить до категорії неекстрених, до відповідного закладу охорони здоров'я первинної медико-санітарної допомоги у порядку, затвердженому МОЗ, а у разі відсутності такої можливості — направляє до пацієнта бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, що не виконує екстрені виклики, протягом 1 години з моменту отримання звернення.

Зазначена постанова КМ України вступає в силу 1 січня 2013 року, одночасно із законом "Про екстрену медичну допомогу", що був підписаний Президентом України 14 серпня 2012 року.

Підготуйте імунітет до зими

Likar — Fri, 28 Oct 2011 14:22:13 GMT

Для власників аптек настає довгожданий час - епідемія грипу, і масових простудних захворювань серед населення. Згідно із статистикою в цей період продаж найбільш затребуваних противірусних і імуномодулюючих лікарських препаратів зростає у декілька разів. У цей час люди традиційно починають замислюватися - а чи є в принципі який-небудь спосіб уберегти свій організм від небезпечних інфекцій.

Деякі навіть намагаються профілактично пити різні ліки, щоб побороти вірус ще до того як він потрапить в організм. Спеціально для усіх охочих зберегти своє здоров'я в нормі, група британських лікарів вирішила перерахувати найбільш прості і доступні способи убезпечити свій організм від хвороб. Ніяких зайвих витрат грошей або побічних ефектів - усі рекомендовані засоби є повністю натуральними.

Отже, якщо Ви вирішили серйозно зайнятися своїм імунітетом, то перші продукти, на які Вам варто звернути увагу, - це цибуля і часник. Так, запах з рота , сподобається не усім, проте ці овочі багаті антиоксидантами і селеном, і тому мають украй потужні антибактеріальні і противірусні властивості. Також вони багаті сірковмісними сполуками, стимулюючими роботу імунної системи.

А ось споживання цукру, навпаки, варто скоротити. Тут усе дуже просто - декілька грам цукру на декілька найближчих годин порушить здатність Ваших білих кров'яних тілець протистояти інфекції - доведене явище. Ще одним потужним чинником, який руйнує природний захист нашого організму, є стрес - як відомо, він стимулює вироблення гормону кортизолу, який пригнічує імунну систему.

У період епідемій необхідно більше вживати пробіотики - різні йогурти і продукти харчування, які благотворно впливають на бактерійну флору у Вашому тілі. Підраховано, що у людини в організмі число бактерій в 10 разів перевищує число клітин, причому 80% бактерій знаходяться в кишківнику, і переважна їх більшість чинить благотворну дію на Ваш організм, у тому числі допомагаючи йому боротися з небезпечними мікробами. Так що, стимулюючи розвиток своєю внутрішньої мікробної флори, Ви тим самим також позитивно впливаєте на свій імунітет.

Людям, що живуть в місцевостях, де впродовж року гостро відчувається недостатня кількість сонячного проміння необхідно також приймати вітамін D3. Він виробляється в тілі природним чином при попаданні на шкіру сонячних променів, і також має імуностимулюючу дію на Ваше тіло.

Застосовуючи ці нечисленні і досить прості поради Ви гарантовано посилите свій імунітет і істотно підвищите свій шанс уникнути лікарняного в найближчий період епідемій.

Правила виклику бригад швидкої медичної допомоги - Наказ МОЗ України 01.06.2009 № 370

Likar — Sun, 16 Oct 2011 13:53:53 GMT

1. Екстрена (невідкладна) медична допомога на території України поза межами лікувально-профілактичних закладів надається цілодобово дорослому і дитячому населенню бригадами швидкої медичної допомоги (далі – Бригада).

2. Виклик Бригади здійснюється з будь-якого телефону набором номера виклику екстрених служб по всій території України або при особистому зверненні громадян до підрозділу швидкої медичної допомоги.

3. Бригаду може бути викликано у випадках:

втрати свідомості;

судом;

раптового розладу дихання;

раптового болю в грудній клітці;

гострого болю в черевній порожнині та поперековому відділі;

головного болю, що супроводжується запамороченням або нудотою;

порушення мовлення, слабкості у кінцівках, що виникли раптово;

гіпо- та гіперглікемічної коми;

гіпертермічного синдрому;

зовнішньої кровотечі, блювання кров’ю;

ознак гострого отруєння;

порушення перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча, інше);

анафілактичної реакції, спричиненої різними чинниками, в тому числі укусами комах;

укусів змій;

укусів тварин;

усіх видів травм (поранення, переломи, опіки, важкі забої, травми голови тощо);

пов’язаних з невідкладною стоматологією;

нещасних випадків, у тому числі обумовлених дією диму, вогню та полум’я, електричного струму, блискавки, пов’язаних із транспортними засобами;

теплового удару, переохолодження;

асфіксії всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи, удушення);

наслідків злочинного нападу;

надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

гострих психічних розладів (з поведінкою, небезпечною для життя хворого та/або оточуючих);

інших станів які загрожують життю та здоров’ю людини;

здійснення міжлікарняних перевезень хворих, які потребують медичного супроводу.

4. Особи, які викликають Бригаду (хворий, постраждалий, родичі або інші особи), мають:

відповісти на всі запитання диспетчера, який приймає виклик;

назвати точну адресу виклику (район, населений пункт, вулицю, номер будинку, квартири, поверх, код і номер під'їзду), у разі коли місцезнаходження вулиці або будинку невідомі, необхідно уточнити шляхи під'їзду до адреси або місця випадку та його загальновідомі орієнтири;

назвати прізвище, стать, вік хворого або потерпілого, якщо паспортні дані хворого або потерпілого невідомі, необхідно вказати його стать і орієнтовний вік;

описати скарги хворого або потерпілого;

повідомити, хто і з якого номера телефону викликає Бригаду;

за можливості забезпечити Бригаді безперешкодний доступ до хворого або постраждалого, необхідні умови для надання медичної допомоги;

у разі виклику Бригади до приміщення, де перебуває особа, яка потребує надання невідкладної допомоги, ізолювати тварин, які можуть ускладнити надання медичної допомоги хворому або постраждалому, а також завдати шкоди здоров'ю і майну членів Бригади;

за можливості сприяти в транспортуванні хворого або постраждалого в санітарний автомобіль;

у разі госпіталізації хворого або постраждалого до лікувально-профілактичного закладу бажано мати при собі будь-який документ, який засвідчує його особу.

5. У випадках агресивної поведінки хворих, постраждалих або оточуючих їх осіб, зокрема тих, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, гострого психічного розладу і становлять загрозу для здоров'я або життя медичних працівників Бригади, надання медичної допомоги і транспортування хворих або потерпілих здійснюються у присутності співробітників міліції.

6. Громадяни, які здійснили завідомо неправдивий виклик Бригади та/або вчинили хуліганські дії стосовно медичного працівника Бригади, завдали шкоди його здоров'ю або майну, відповідають згідно з чинним законодавством України.

7. Рішення щодо екстреного транспортування хворих і потерпілих за медичними показаннями в лікувально-профілактичні заклади приймає керівник Бригади.

8. Супровід хворого або потерпілого його родичами або іншими представниками в санітарному транспорті здійснюється лише однією особою та з дозволу керівника Бригади.

9. Транспортування дітей у лікувально-профілактичний заклад здійснюється у супроводі батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників, якщо вони перебувають на місці надання швидкої медичної допомоги.

10. Бригада не виїжджає:

до хворих для виконання планових призначень дільничного лікаря (ін'єкцій, крапельниць, перев'язок, інших призначень);

до хворих, які перебувають під наглядом дільничного лікаря з приводу хронічних захворювань і стан яких не вимагає надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

до хворих для надання стоматологічної допомоги, окрім випадків невідкладної стоматології;

для видалення кліщів;

для видачі листків непрацездатності, виписування рецептів і заповнення будь-яких довідок, у тому числі про стан здоров'я, а також для складання судово-медичних висновків;

для здійснення міжлікарняних перевезень хворих, які не потребують медичного супроводу;

для транспортування трупів у патолого-анатомічні відділення і бюро судово-медичної експертизи.

11. Диспетчер з прийому викликів, керуючись цими Правилами, має право відмовити в прийомі виклику. При цьому він зобов'язаний оформити письмову відмову і дати рекомендації щодо звернення у відповідний лікувально-профілактичний заклад (поліклініку, пункт невідкладної медичної допомоги або інші лікувально-профілактичні заклади), вказавши його адресу та телефон.

У разі необхідності індивідуального вирішення нестандартної або конфліктної ситуації особи, які здійснювали виклик, можуть звернутися до старшого чергового медичного працівника підрозділу швидкої медичної допомоги через диспетчера підрозділу швидкої медичної допомоги або особисто.

12. Інформаційно-довідкова служба підрозділу швидкої медичної допомоги за телефоном надає довідки про місцеперебування хворих або постраждалих, яким була надана допомога Бригадою, без зазначення діагнозу.

Уся правда про енергетичні напої

Likar — Tue, 11 Oct 2011 11:33:11 GMT

Так звані енергетики з кожним днем стають усе більш популярними, особливо серед молоді.. І хоча, виробники дуже часто стверджують, що їх продукція складається виключно з "натуральних компонентів" простий погляд на етикетку дозволяє серйозно засумніватися в правдивості таких слів, і навіть більше того - найчастіше в них взагалі немає нічого натурального.

Сьогодні дослідники встановили, що вживаючи енергетики, навіть, відносно рідко, людина може зіткнутися з такими явищами, як прискорене серцебиття, гіпертонія, безпричинне занепокоєння, постійний головний біль і безсоння.

У результаті останнього дослідження, опублікованого в журналі Pediatrics, було встановлено, що якщо вживання енергетиків є регулярним, то це може стати причиною виникнення судом, інсультів і, навіть, так званого синдрому раптової смерті, який як можна судити по назві, нічим хорошим для людини не закінчується.

Украй небезпечним є передозування енергетичних напоїв - воно настає у тому випадку, якщо людина вживає за короткий проміжок часу від 3 банок енергетиків. Супроводжуватися передозування може вищепереліченими явищами, плюс галюцинаціями і безпричинною агресією - переконані учені.

Навіть разове вживання енергетичних напоїв небезпечне для здоров'я, оскільки двома основними компонентами енергетиків є цукор і кофеїн. У тій концентрації, що вони є присутніми в звичайному енергетику, їх вміст є просто згубним для наших надниркових залоз і підшлункової залози, що в перспективі загрожує виникненням цукрового діабету - захворювання, що сьогодні вже встигло перетворитися на справжню епідемію у багатьох країнах світу. Підраховано, що деякі енергетики містять в 7 разів більше кофеїну, ніж звичайна чашка кави.

Стандартний набір хімікатів, використовуваних при виробництві енергетиків, також негативно впливає на рівень вмісту в нашому організмі вітаміну B, внаслідок чого людина, яка часто вживає енергетики зазнає проблем з концентрацією і не може нормально зосередитися. Чим далі - тим гірше. Бензоат натрію, такий улюблений усіма виробниками енергетиків, вживаний у великій кількості (однієї банки енергетика) провокує ушкодження клітин і утворенню вільних радикалів, тобто в перспективі призводить до утворення злоякісних пухлин. Ще один елемент, що часто використовується, - Сукралоза є хлорованою органічною сполукою, яка може використовуватися як натуральний токсин в сільському господарстві, - для знищення бур'янів і паразитів.

Приблизно такими ж небезпечними є і усі інші елементи, що містяться в звичайних енергетиках.

Всенародний День Батька

Likar — Fri, 16 Sep 2011 19:07:11 GMT

Всенародний

День Батька в Україні порівняно молоде свято, проте День Батька вже
давно відзначається в багатьох країнах світу: у США і Великобританії,
Нідерландах і Франції, в Китаї та інших країнах світу.

Батько - людина, яка відграє в родині безліч
ролей. Він і компаньйон, і захисник, чоловік і помічник, і
незамінний вихователь і друг для своїх дітей.
18 вересня 2009, під час прес-конференції в
УНІАН, Всеукраїнським громадським комітетом з підтримки сім’ї та
відповідального батьківства за підтримки Міністерства України у справах
сім’ї, молоді та спорту, з ініціативи МГО «Міжнародного Центру
Батьківства», кожну третю неділю вересня оголошено Всенародним Днем
Батька в Україні.
Українське
суспільство прагне до моделі
доброго батька, і не дивлячись на те, що на плечі батька лягає
матеріальне забезпечення родини, це не повинно бути на шкоду розвитку
здорових стосунків в сім’ї. Батько є відповідальним не тільки за
зачаття і збереження життя дитини, а й у тісному партнерстві з мамою
активно бере участь у вихованні та формуванні світогляду своїх дітей,
будучи для них
першорядним прикладом і зразком.
Зі святом!!!

Дев'ять фраз, які не треба говорити дитині

Likar — Mon, 12 Sep 2011 12:13:28 GMT

Усім батькам відомо: виховання дитини - заняття непросте. Треба увесь час контролювати свої емоції, оскільки діти хоч і є квітами життя, але час від часу вони можуть викликати в нас і негативні емоції, такі як злість, роздратування, розчарування і так далі. Проте якщо батьки хочуть виховувати дитину правильно, то їм завжди слід контролювати свої емоції. І ось психологи вирішили скласти список з дев'яти гірших фраз, які батьки найчастіше говорять своїм дітям.

Залиш мене в спокої!
Варіації цієї фрази можуть бути різними - зокрема, "відстань від мене", "не заважай", "я зараз зайнятий" і так далі. Річ у тому, що у дітей в процесі їх розвитку в мозку формуються чіткі моделі взаємовідносин з батьками, і якщо батько або мати очевидним чином ігнорують дитину на користь інших занять, то у дитини згодом підсвідомо складеться модель, що батькам, по суті, немає діла до його інтересів, а це потім гарантовано проявиться, коли він вже стане дорослим.

Ти такий...
Ярлик, повішений на дитину в дитинстві з високою часткою ймовірності вплине на формування його характеру. "Дурнуватий", "Вередливий", "Ледачий", "Безнадійний" - усього цього краще не вживати в спілкуванні з дітьми. І ні в якому разі не можна повторювати такі слова по декілька разів. Психологи також радять обережніше відноситися і до емоційно нейтральних або позитивних ярликів - адже також невідомо які наслідки можуть мати вони.

Не плач
Таким чином Ви даєте зрозуміти, що почуття, із-за яких він плаче, у Ваших очах є незначними. Краще проявити трохи більше чуйності, пояснити, що боятися нічого або, що біль скоро пройде - так дитина знатиме, що Ви на її стороні і Вам не все одно.

Чому ти не можеш бути як твоя сестра (брат)?
Подібні порівняння з сестрою, братом, сусідською дитиною або кимось іншим небезпечні не лише тим, що можуть викликати довгострокову образу, але і тим, що вони в змозі спровокувати реакцію у відповідь - небажання робити те, що Ви хочете - доїдати сніданок, ходити на горщик або щось ще.

Квапся
Не секрет, що у Вас є свої справи, турботи, власний графік, який не дозволяє Вам втрачати час на порожньому місці. Проте прислухайтеся до свого тону, коли Ви говорите це слово (чи його аналоги) - адже Ви фактично примушуєте дитину відчувати свою провину за те, що він заподіює Вам незручності.

Молодець!
Здавалося б - що може бути не так з цією фразою? Проте психологи упевнені, коли за кожен успіх дитини Ви використовуєте одну і ту ж фразу похвали, вона стає знеособленою. Тобто дитина починає сприймати її як деяку механічну відповідь, і знову ж таки на підсвідомому рівні перестає надавати подібним словам яке-небудь значення. Це психологічна тонкість, але краще про неї не забувати, і намагатися заохочувати успіхи дитини по-різному.

Всесвітній день надання першої медичної допомоги

Likar — Sat, 10 Sep 2011 08:24:59 GMT

З 2000 року Всесвітній день надання першої медичної допомоги проводиться щорічно в другу суботу вересня. Ініціатором його проведення виступають національні організації - члени Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Основне завдання при наданні першої медичної допомоги полягає в тому, щоб шляхом проведення необхідних найпростіших медичних заходів врятувати життя потерпілому, зменшити його страждання і попередити розвиток можливих ускладнень.
Ситуації, що вимагають надання екстреної медичної допомоги виникають, як правило, несподівано. В основному це відбувається в умовах дефіциту часу і під час відсутності людей зі спеціальним медичною освітою. У цих випадках важливо не піддаватися паніці, діяти швидко й рішуче, тому що в такі моменти дорога кожна секунда.
Вже давно відомо про існування так званої «золотої години», того часу, коли постраждалому можна надати найбільш дієву першу допомогу. Саме в такі моменти здоров’я людини, що потрапила в несподіване критичне становище, перебуває між життям і смертю. Пояснюється це тим, що максимальні компенсаторні функції організму людини, при виникненні раптових і серйозних ушкоджень, можуть ефективно підтримувати стабільний стан приблизно протягом однієї години. Саме протягом першої години після настання нещасного випадку надання першої медичної допомоги є найбільш ефективним і дозволяє мінімізувати розвиток небезпечних ускладнень.

Щодо зарахування в подвійному розмірі до стажу роботи при призначенні пенсії періодів роботи медичних працівників

Likar — Wed, 24 Aug 2011 09:00:22 GMT

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

Л И С Т

29.12.2005 № 625/0/15-05/039-6
№ 10.01.09/2606
№ 16918/02-20

У зв'язку із численними зверненнями громадян щодо зарахування в подвійному розмірі до стажу роботи при призначенні пенсії періодів роботи працівників в протитуберкульозних кабінетах, психіатричних кабінетах та кабінетах інфекційних захворювань, психоневрологічних відділеннях та у психіатричних бригадах швидкої допомоги повідомляємо.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 10.07.2003 р. № 1110-VI час роботи, зокрема в інфекційних закладах (відділеннях) та психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" протитуберкульозні заклади - це спеціалізовані заклади охорони здоров'я, що здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну (стаціонарну та амбулаторну) допомогу хворим на туберкульоз (протитуберкульозні диспансери, лікарні, відділення, кабінети, науково-дослідні інститути, денні стаціонари тощо).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.

Пунктом 2 Інструкції "Про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів" затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.2002 р. № 12, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 р. за № 94/6382, до психоневрологічних закладів охорони здоров'я віднесені в тому числі кабінети.

З огляду на зазначене заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Заступник Міністра
праці та соціальної
політики України
Перший заступник
Міністра охорони
здоров'я України
Заступник Голови
правління Пенсійного
фонду України

О.Гаряча

С.Бережнов

О.Зарудний

Закон України Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги

Likar — Sun, 31 Jul 2011 20:38:41 GMT

З А К О Н У К Р А Ї Н И


 Про внесення змін 
 до Основ законодавства України про охорону здоров'я 
 щодо удосконалення надання медичної допомоги

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести до Основ законодавства України про охорону здоров'я
( 2801-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 4,
ст. 19 із наступними змінами) такі зміни:

1. Текст статті 3 викласти в такій редакції:

"У цих Основах та інших актах законодавства про охорону
здоров'я основні поняття мають таке значення:

здоров'я - стан повного фізичного, психічного і соціального
благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад;

заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми
власності та організаційно-правової форми або її відокремлений
підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного
обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та
професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників;

медична допомога - діяльність професійно підготовлених
медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику,
лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами,
отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю
та пологами;

медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я
та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали
відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері
охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною
допомогою;

мережа закладів охорони здоров'я - сукупність закладів
охорони здоров'я, що забезпечують потреби населення у медичному
обслуговуванні на відповідній території;

пацієнт - фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою
та/або якій надається така допомога.

Зміст інших понять і термінів визначається законодавством
України та спеціальними словниками понять і термінів Всесвітньої
організації охорони здоров'я".

2. Статтю 8 після частини першої доповнити двома новими
частинами такого змісту:

"Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у
державних та комунальних закладах охорони здоров'я медичної
допомоги, до якої належать:

екстрена медична допомога;

первинна медична допомога;

вторинна (спеціалізована) медична допомога, що надається за
медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

третинна (високоспеціалізована) медична допомога, що
надається за медичними показаннями у порядку, встановленому
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

паліативна допомога, що надається за медичними показаннями у
порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у
сфері охорони здоров'я.

Держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у
державних та комунальних закладах охорони здоров'я також за
епідемічними показаннями та безоплатне проведення
медико-соціальної експертизи".

У зв'язку з цим частини другу і третю вважати відповідно
частинами четвертою і п'ятою.

3. У частині третій статті 13 слова "і регіонального"
виключити.

4. У статті 14:

у частині п'ятій слова "відомства та" виключити;

частину шосту викласти в такій редакції:

"Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації, а також органи місцевого самоврядування реалізують
державну політику у сфері охорони здоров'я в межах своїх
повноважень, передбачених законодавством".

5. Доповнити статтею 14-1 такого змісту:

"Стаття 14-1. Система стандартів у сфері охорони здоров'я

Систему стандартів у сфері охорони здоров'я складають
державні соціальні нормативи та галузеві стандарти.

Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров'я
встановлюються відповідно до Закону України "Про державні
соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" ( 2017-14 ).

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров'я є:

стандарт медичної допомоги (медичний стандарт) - сукупність
норм, правил і нормативів, а також показники (індикатори) якості
надання медичної допомоги відповідного виду, які розробляються з
урахуванням сучасного рівня розвитку медичної науки і практики;

клінічний протокол - уніфікований документ, який визначає
вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та
реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх
послідовність;

табель матеріально-технічного оснащення - документ, що
визначає мінімальний перелік обладнання, устаткування та засобів,
необхідних для оснащення конкретного типу закладу охорони
здоров'я, його підрозділу, а також для забезпечення діяльності
фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність
з медичної практики за певною спеціальністю (спеціальностями);

лікарський формуляр - перелік зареєстрованих в Україні
лікарських засобів, що включає ліки з доведеною ефективністю,
допустимим рівнем безпеки, використання яких є економічно
прийнятним.

Галузеві стандарти у сфері охорони здоров'я розробляються і
затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері
охорони здоров'я.

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров'я є також інші
норми, правила та нормативи, передбачені законами, які регулюють
діяльність у сфері охорони здоров'я.

Додержання стандартів медичної допомоги (медичних
стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного
оснащення є обов'язковим для всіх закладів охорони здоров'я, а
також для фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську
діяльність з медичної практики".

6. Статтю 16 викласти в такій редакції:

"Стаття 16. Заклади охорони здоров'я

Держава сприяє розвитку закладів охорони здоров'я усіх форм
власності.

Порядок створення, припинення закладів охорони здоров'я,
особливості діяльності та класифікація закладів визначаються
законом.

Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я
формується з урахуванням потреб населення у медичному
обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого
обслуговування, своєчасності, доступності для громадян,
ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових
ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Планування розвитку мережі державних і комунальних закладів
охорони здоров'я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення,
реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів
охорони здоров'я здійснюються відповідно до закону органами,
уповноваженими управляти об'єктами відповідно державної і
комунальної власності.

Заклади охорони здоров'я підлягають акредитації у випадках та
в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі
статуту (положення), що затверджується власником закладу
(уповноваженим ним органом).

Керівником закладу охорони здоров'я незалежно від форми
власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним
кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника
закладу охорони здоров'я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я
призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівників
установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби
здійснюються відповідно до законодавства про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення".

7. Текст статті 18 викласти в такій редакції:

"Фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок
Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного
страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не
заборонених законодавством.

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів,
асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення
населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування
державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та
фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних
коштів у закладах охорони здоров'я, з якими головними
розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне
обслуговування населення. Особливості укладення договорів про
медичне обслуговування населення визначаються законом.

За рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів
фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони
здоров'я. Кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не
вилучаються, і відповідне зменшення фінансування на наступний
період не проводиться.

Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі
науково обґрунтованих нормативів з розрахунку на одного жителя.

Відомчі та інші заклади охорони здоров'я, що обслуговують
лише окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою
не пов'язаною із станом здоров'я людини ознакою, фінансуються, як
правило, за рахунок підприємств, установ і організацій, які вони
обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за
рахунок державного або місцевого бюджету, якщо працівники
відповідного відомства, підприємства, установи або організації
становлять значну частину населення даної місцевості.

Всі заклади охорони здоров'я мають право використовувати для
підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані
підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами,
а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу
встановлювати плату за послуги у сфері охорони здоров'я.

Держава забезпечує створення і функціонування системи
медичного страхування населення. Страхування громадян здійснюється
за рахунок Державного бюджету України, коштів підприємств, установ
і організацій та власних внесків громадян. Питання організації
медичного страхування населення і використання страхових коштів
визначаються відповідним законодавством".

8. Розділ III доповнити статтею 24-1 такого змісту:

"Стаття 24-1. Захист прав пацієнтів

Правові, економічні, організаційні основи захисту прав та
законних інтересів пацієнтів визначаються законом".

9. У частині четвертій статті 30 слова "Органи місцевої
державної адміністрації та регіонального і місцевого
самоврядування" замінити словами "Місцеві державні адміністрації
та органи місцевого самоврядування".

10. Назву розділу V викласти в такій редакції:

"Розділ V
МЕДИЧНА ДОПОМОГА".

11. Статтю 33 викласти в такій редакції:

"Стаття 33. Забезпечення надання медичної допомоги

Медична допомога надається професійно підготовленими
медичними працівниками відповідно до медичних показань у закладах
охорони здоров'я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно
з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами -
підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в
установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами
у цивільно-правових відносинах.

Медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну,
вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану),
паліативну, медичну реабілітацію.

Порядок надання медичної допомоги лікарями та іншими
медичними працівниками і порядок направлення пацієнтів до закладу
охорони здоров'я, що надає медичну допомогу відповідного виду,
встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері
охорони здоров'я".

12. Текст статті 34 викласти в такій редакції:

"Лікуючий лікар - лікар закладу охорони здоров'я або лікар,
який провадить господарську діяльність з медичної практики як
фізична особа - підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту
в період його обстеження та лікування.

Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в
установленому цими Основами порядку. Обов'язками лікуючого лікаря
є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.
Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря.

Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта,
якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього
розпорядку закладу охорони здоров'я, за умови, що це не
загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення.

Лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого в разі
відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом
встановленого для нього режиму.

Нормативи навантаження лікуючих лікарів затверджуються
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я".

13. Статтю 35 викласти в такій редакції:

"Стаття 35. Екстрена медична допомога

Екстрена медична допомога - медична допомога, що передбачає
здійснення ряду організаційних, діагностичних та лікувальних
заходів з надання своєчасної медичної допомоги пацієнтам та
постраждалим особам, які перебувають у невідкладному стані.

Правові, організаційні та інші засади надання екстреної
медичної допомоги визначаються законом".

14. Доповнити статтями 35-1 - 35-5 такого змісту:

"Стаття 35-1. Первинна медична допомога

Первинна медична допомога - медична допомога, що надається в
амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування)
пацієнта лікарем загальної практики - сімейним лікарем і
передбачає надання консультації, проведення діагностики та
лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних,
фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення
профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних
показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги,
для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної
медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного чи психічного
здоров'я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної
(спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної
допомоги.

Надання первинної медичної допомоги забезпечують центри
первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, які є закладами
охорони здоров'я, а також лікарі загальної практики - сімейні
лікарі, які провадять господарську діяльність з медичної практики
як фізичні особи - підприємці та можуть перебувати з цими
закладами охорони здоров'я у цивільно-правових відносинах. До
складу центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги
можуть входити як структурні чи відокремлені підрозділи
фельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторії, медичні пункти,
медичні кабінети.

Лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги
пацієнтові є лікар загальної практики - сімейний лікар центру
первинної медичної (медико-санітарної) допомоги або лікар
загальної практики - сімейний лікар, що провадить господарську
діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець та
може перебувати у цивільно-правових відносинах із таким центром.

Лікуючий лікар з надання первинної медичної допомоги
обирається пацієнтом у порядку, встановленому центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Первинна медична допомога надається безоплатно в закладах
охорони здоров'я, з якими головний розпорядник бюджетних коштів
уклав договір про медичне обслуговування населення.

Порядок надання первинної медичної допомоги визначається
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Стаття 35-2. Вторинна (спеціалізована) медична допомога

Вторинна (спеціалізована) медична допомога - медична
допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах
лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної
практики - сімейних лікарів) у плановому порядку або в екстрених
випадках і передбачає надання консультації, проведення
діагностики, лікування, реабілітації та профілактики хвороб,
травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності
та пологів) станів; направлення пацієнта відповідно до медичних
показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги
з іншої спеціалізації або третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги.

Надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги
забезпечують заклади охорони здоров'я:

в стаціонарних умовах - багатопрофільні лікарні інтенсивного
лікування, лікарні відновного (реабілітаційного), планового
лікування, хоспіси, спеціалізовані медичні центри;

в амбулаторних умовах - консультативно-діагностичні
підрозділи лікарень, центри з медичних консультацій та діагностики
(консультативно-діагностичні центри).

Вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу також можуть
надавати лікарі, що провадять господарську діяльність з медичної
практики як фізичні особи - підприємці.

Лікуючим лікарем з надання вторинної (спеціалізованої)
медичної допомоги є лікар закладу охорони здоров'я, де надається
така допомога, або лікар, що провадить господарську діяльність з
медичної практики як фізична особа - підприємець, які отримали
підготовку за відповідною спеціальністю (крім спеціальності
"загальна практика - сімейна медицина").

Лікуючого лікаря з надання вторинної (спеціалізованої)
медичної допомоги в закладі охорони здоров'я, що забезпечує
надання такої допомоги, визначає керівник цього закладу або
уповноважена ним на прийняття відповідних рішень особа.

Вторинна (спеціалізована) медична допомога надається
безоплатно в закладах охорони здоров'я, що забезпечують надання
такої допомоги, з якими головний розпорядник бюджетних коштів
уклав договір про медичне обслуговування населення.

Вторинна (спеціалізована) медична допомога надається
відповідно до медичних показань за направленням лікуючого лікаря з
надання первинної медичної допомоги або лікуючого лікаря закладу
охорони здоров'я, що забезпечує надання вторинної
(спеціалізованої) чи третинної (високоспеціалізованої) медичної
допомоги.

Без направлення вторинна (спеціалізована) медична допомога
відповідно до медичних показань надається безоплатно закладами
охорони здоров'я, з якими укладено договори про медичне
обслуговування населення, пацієнтам, які звернулися до
акушера-гінеколога, стоматолога, педіатра, та пацієнтам із
хронічними захворюваннями, які перебувають на диспансерному обліку
в цьому закладі охорони здоров'я.

Без направлення вторинна (спеціалізована) медична допомога
відповідно до медичних показань також надається безоплатно в
закладах охорони здоров'я, що забезпечують надання вторинної
(спеціалізованої) допомоги, пацієнтам, які перебувають у
невідкладному стані.

Порядок направлення пацієнтів відповідно до медичних показань
до закладів охорони здоров'я, що забезпечують надання вторинної
(спеціалізованої) медичної допомоги, а також порядок надання такої
допомоги визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері
охорони здоров'я.

З метою забезпечення належної якості та доступності
безоплатної вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги та
ефективного використання ресурсів системи охорони здоров'я в
Україні створюються госпітальні округи. Порядок створення
госпітальних округів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 35-3. Третинна (високоспеціалізована) медична допомога

Третинна (високоспеціалізована) медична допомога - медична
допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах у
плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання
консультації, проведення діагностики, лікування хвороб, травм,
отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних станів (під
час вагітності та пологів) із застосуванням високотехнологічного
обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої
складності; направлення пацієнта відповідно до медичних показань
для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги або
третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої
спеціалізації.

Надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги
здійснюється високоспеціалізованими багатопрофільними або
однопрофільними закладами охорони здоров'я.

Лікуючим лікарем з надання третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги є лікар закладу охорони здоров'я, що забезпечує
надання такої допомоги, який отримав підготовку за відповідною
спеціальністю і має кваліфікаційну категорію не нижче першої.

Лікуючого лікаря з надання третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги в закладі охорони здоров'я, що забезпечує
надання такої допомоги, визначає керівник цього закладу або
уповноважена ним на прийняття відповідних рішень особа.

Третинна (високоспеціалізована) медична допомога надається
безоплатно в закладах охорони здоров'я, з якими укладено договори
про медичне обслуговування населення.

Третинна (високоспеціалізована) медична допомога надається
відповідно до медичних показань за направленням лікуючого лікаря з
надання первинної чи вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги
або закладу охорони здоров'я, який забезпечує надання первинної,
вторинної (спеціалізованої) чи третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги, у тому числі й іншої спеціалізації.

Без направлення третинна (високоспеціалізована) медична
допомога надається безоплатно відповідно до медичних показань у
закладах охорони здоров'я, з якими укладені договори про медичне
обслуговування населення, пацієнтам із хронічними захворюваннями,
які перебувають на диспансерному обліку у відповідному
високоспеціалізованому багатопрофільному або однопрофільному
закладі охорони здоров'я.

Без направлення третинна (високоспеціалізована) медична
допомога також надається безоплатно відповідно до медичних
показань у закладах охорони здоров'я пацієнтам, які перебувають у
невідкладному стані.

Порядок направлення пацієнтів відповідно до медичних показань
до закладів охорони здоров'я, що забезпечують надання третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги, а також порядок надання
такої допомоги встановлюються центральним органом виконавчої влади
у сфері охорони здоров'я.

Стаття 35-4. Паліативна допомога

На останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань
пацієнтам надається паліативна допомога, яка включає комплекс
заходів, спрямованих на полегшення фізичних та емоційних страждань
пацієнтів, а також надання психосоціальної і моральної підтримки
членам їх сімей.

Паліативна допомога надається безоплатно за направленням
закладу охорони здоров'я, в якому пацієнтові надавалася вторинна
(спеціалізована) чи третинна (високоспеціалізована) медична
допомога, з яким укладено договір про медичне обслуговування
населення.

Порядок надання паліативної допомоги та перелік медичних
показань для її надання визначаються центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Стаття 35-5. Медична реабілітація

Медична реабілітація - вид медичної допомоги, що надається
пацієнтам в амбулаторних або стаціонарних умовах і включає систему
медичних та інших заходів, спрямованих на відновлення порушених чи
втрачених функцій організму особи, на виявлення та активізацію
компенсаторних можливостей організму з метою створення умов для
повернення особи до нормальної життєдіяльності, на профілактику
ускладнень та рецидивів захворювання.

Медична реабілітація призначається пацієнтам:

після закінчення гострого періоду захворювання в разі
наявності обмежень життєдіяльності;

з уродженими та спадковими патологічними станами, набутими
порушеннями опорно-рухового та мовного апарату, вадами зору та
слуху;

у разі встановлення стійкої непрацездатності (інвалідності).

Медична реабілітація здійснюється безоплатно державними та
комунальними закладами охорони здоров'я, з якими укладено договори
про медичне обслуговування населення, за направленням відповідно
до медичних показань державного чи комунального закладу охорони
здоров'я, в якому пацієнтові надавалася вторинна (спеціалізована)
чи третинна (високоспеціалізована) медична допомога.

Медична реабілітація здійснюється за медичними показаннями у
порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері
охорони здоров'я".

15. Статтю 38 викласти в такій редакції:

"Стаття 38. Вибір лікаря і закладу охорони здоров'я

Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який
звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний
вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та
вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом,
бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм
вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне
лікування".

16. У частинах першій і третій статті 54 слова "аптечні та
лікувально-профілактичні заклади" замінити словами "заклади
охорони здоров'я, які мають право на це відповідно до закону".

17. Перше речення частини першої статті 60 викласти в такій
редакції:

"Медична допомога дітям надається закладами охорони здоров'я
та лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної
практики як фізичні особи - підприємці".

18. Текст статті 62 викласти в такій редакції:

"Контроль за охороною здоров'я дітей та проведенням
оздоровчих заходів у навчальних закладах усіх типів,
організаційно-правових форм та форм власності здійснюють органи та
заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою і
навчальними закладами.

Громадський контроль здійснюють громадські організації
відповідно до закону".

19. У статті 64 слова "лікувальному закладі" замінити словами
"закладі охорони здоров'я".

20. У частині другій статті 65 слова "органами
професійно-технічної освіти, органами народної освіти" замінити
словами "органами управління освітою".

21. Частину першу статті 69 замінити частинами такого змісту:

"Медична експертиза з тимчасової втрати працездатності
громадян проводиться лікарем або комісією лікарів у закладах
охорони здоров'я незалежно від форми власності, а також лікарями,
що провадять господарську діяльність з медичної практики як
фізичні особи - підприємці.

Порядок проведення медичної експертизи з тимчасової втрати
працездатності громадян визначається центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати
працездатності встановлюється факт необхідності надання листка
непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову
втрату працездатності у зв'язку з хворобою, каліцтвом, вагітністю
та пологами, доглядом за хворим членом сім'ї, хворою дитиною,
карантином, встановленим санітарно-епідеміологічною службою,
протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, визначаються
необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв'язку
з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на
медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та
ступеня тривалої або постійної втрати працездатності".

У зв'язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно
частинами четвертою - шостою.

22. У тексті Основ законодавства України про охорону здоров'я
( 2801-12 ):

слова "галузь", "подання", "державна виконавча влада",
"Республіка Крим" в усіх відмінках замінити відповідно словами
"сфера", "надання", "виконавча влада", "Автономна Республіка Крим"
у відповідному відмінку;

слова "подавати", "подається", "подаватися", "подають"
замінити відповідно словами "надавати", "надається", "надаватися",
"надають";

слова "медико-санітарна допомога" і "лікувально-профілактична
допомога" в усіх відмінках замінити словами "медична допомога" у
відповідному відмінку;

слова "Міністерство охорони здоров'я України" в усіх
відмінках замінити відповідно словами "центральний орган
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я" у відповідному
відмінку;

слово "акредитованих" виключити.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року, крім
абзацу четвертого пункту 7 та пункту 14 розділу I цього Закону,
які набирають чинності з 1 січня 2015 року.

2. До 31 грудня 2019 року первинну медичну допомогу надають
лікарі загальної практики - сімейні лікарі та інші медичні
працівники, які працюють під керівництвом таких лікарів, а також
лікарі-терапевти дільничні, лікарі-педіатри дільничні та інші
медичні працівники, які працюють під керівництвом
лікарів-терапевтів дільничних і лікарів-педіатрів дільничних.

3. З 1 січня 2020 року порядок надання медичної допомоги
лікарями загальної практики - сімейними лікарями встановлюється
відповідно до цього Закону.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 7 липня 2011 року
N 3611-VI

Закон України Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві

Likar — Sun, 31 Jul 2011 20:30:43 GMT

  З А К О Н У К Р А Ї Н И 

 Про порядок проведення реформування системи охорони 
 здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, 
 Донецькій областях та місті Києві 
 

 Цей Закон визначає організаційні та правові засади 
реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, 
Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві. 

 Стаття 1. Реформування системи охорони здоров'я 

 1. Метою реалізації у Вінницькій, Дніпропетровській, 
Донецькій областях та місті Києві пілотного проекту щодо 
реформування системи охорони здоров'я (далі - пілотний проект) є 
впровадження та відпрацювання нових організаційно-правових та 
фінансово-економічних механізмів, що спрямовані на підвищення 
ефективності та доступності медичного обслуговування населення і є 
необхідними для розвитку системи охорони здоров'я України. 

 2. Пілотний проект щодо реформування системи охорони здоров'я 
передбачає проведення протягом 2011-2014 років 
структурно-організаційної та функціональної перебудови системи 
медичного обслуговування у пілотних регіонах, що дасть змогу: 

 підвищити рівень медичного обслуговування населення, 
розширити можливості щодо його доступності та якості; 

 впровадити нові підходи щодо організації роботи закладів 
охорони здоров'я в пілотних регіонах та їх фінансового 
забезпечення; 

 підвищити ефективність використання бюджетних коштів, 
передбачених для фінансового забезпечення системи охорони здоров'я 
у пілотних регіонах. 

 3. Реалізація пілотного проекту передбачає: 

 створення на базі існуючої в пілотних регіонах мережі 
закладів охорони здоров'я структурованої за видами медичної 
допомоги системи медичного обслуговування шляхом відокремлення 
(або об'єднання) закладів охорони здоров'я, які задовольняють 
потреби населення у первинній, вторинній, третинній та екстреній 
медичній допомозі; 

 організацію та забезпечення функціонування у пілотних 
регіонах центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги 
для задоволення потреб населення у такій медичній допомозі; 

 перепрофілювання закладів охорони здоров'я пілотних регіонів, 
що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, з 
урахуванням інтенсивності її надання; 

 організацію діяльності у пілотних регіонах госпітальних 
округів, які повинні забезпечити умови для надання населенню 
вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги; 

 створення у пілотних регіонах центрів екстреної медичної 
допомоги для задоволення потреб населення в такій медичній 
допомозі; 

 перерозподіл ресурсів між закладами охорони здоров'я пілотних 
регіонів, що надають первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну 
(високоспеціалізовану) та екстрену медичну допомогу на території 
зазначених регіонів; 

 розмежування видатків між місцевими бюджетами на охорону 
здоров'я за видами медичної допомоги; 

 здійснення починаючи з 2012 року фінансового забезпечення 
закладів охорони здоров'я в пілотних регіонах за видами медичної 
допомоги відповідно до договорів про медичне обслуговування 
населення згідно з вимогами цього Закону; 

 запровадження починаючи з 2012 року системи індикаторів 
якості первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної 
(високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги, які 
враховуються під час оцінювання якості медичної допомоги 
відповідного виду; 

 застосування елементів програмно-цільового методу у 
бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів у частині видатків 
на охорону здоров'я за відповідними видами медичної допомоги. 

 Учасниками пілотного проекту є заклади охорони здоров'я 
незалежно від виду і типу, які здійснюють медичне обслуговування 
на території пілотних регіонів згідно з вимогами цього Закону, а 
також центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, 
місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування 
пілотних регіонів. 

 4. Для цілей цього Закону комунальні заклади охорони здоров'я 
у пілотних регіонах відповідно до закону можуть бути 
реорганізовані у комунальні некомерційні підприємства або 
комунальні некомерційні установи, основною метою яких є здійснення 
медичного обслуговування населення без мети одержання прибутку. 

 Такі заклади охорони здоров'я є неприбутковими організаціями. 

 Стаття 2. Мережа закладів охорони здоров'я пілотних регіонів 

 1. Мережа закладів охорони здоров'я у пілотних регіонах - 
сукупність закладів охорони здоров'я, що задовольняють у пілотних 
регіонах потребу населення у медичному обслуговуванні на основі 
професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників. 

 Функціонування мережі закладів охорони здоров'я у пілотних 
регіонах здійснюється з урахуванням потреб населення у медичному 
обслуговуванні, необхідності створення умов для забезпечення 
належної якості такого обслуговування, його своєчасності та 
доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, 
трудових і фінансових ресурсів. 

 2. Планування та прогнозування розвитку мережі комунальних 
закладів охорони здоров'я у пілотних регіонах здійснюються в межах 
повноважень, визначених законом, органами виконавчої влади та 
органами місцевого самоврядування. 

 3. Планування та прогнозування розвитку мережі комунальних 
закладів охорони здоров'я у пілотних регіонах здійснюються з 
урахуванням: 

 профілю, спеціалізації та інтенсивності надання медичної 
допомоги; 

 нормативів медичного обслуговування населення за видами 
медичної допомоги. 

 Порядок планування та прогнозування розвитку мережі 
комунальних закладів охорони здоров'я у пілотних регіонах, а також 
нормативи щодо медичного обслуговування населення за видами 
медичної допомоги визначає центральний орган виконавчої влади у 
сфері охорони здоров'я. 

 4. Перелік типів закладів охорони здоров'я за видами медичної 
допомоги, що ними надається, їх функції відповідно до профілю і 
спеціалізації визначаються центральним органом виконавчої влади у 
сфері охорони здоров'я. 

 Стаття 3. Організація надання первинної медичної допомоги у 
 пілотних регіонах 

 1. Первинна медична допомога - вид медичної допомоги, що 
надається в амбулаторних умовах або за місцем проживання 
(перебування) пацієнта лікарем загальної практики - сімейним 
лікарем і передбачає надання консультації, проведення діагностики 
та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, 
патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, 
здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до 
медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної 
допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або 
третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання 
невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного 
чи психічного здоров'я пацієнта, який не потребує екстреної, 
вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) 
медичної допомоги. 

 2. Надання первинної медичної допомоги забезпечують центри 
первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, які є закладами 
охорони здоров'я, а також лікарі загальної практики - сімейні 
лікарі, які провадять господарську діяльність з медичної практики 
як фізичні особи - підприємці та можуть перебувати з цими 
закладами охорони здоров'я у цивільно-правових відносинах. До 
складу центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги 
можуть входити як структурні чи відокремлені підрозділи 
фельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторії, медичні пункти, 
медичні кабінети. 

 На період реалізації пілотного проекту амбулаторії загальної 
практики - сімейної медицини можуть комплектуватися 
лікарями-терапевтами дільничними та лікарями-педіатрами 
дільничними. На цей період до штатного розпису центрів первинної 
медичної (медико-санітарної) допомоги можуть включатися посади 
лікарів акушерів-гінекологів, хірургів, офтальмологів, 
отоларингологів, невропатологів, психіатрів, які надаватимуть 
первинну медичну допомогу при певних захворюваннях з урахуванням 
розмежування функцій між первинною та вторинною (спеціалізованою) 
медичною допомогою. 

 Первинну медичну допомогу, у тому числі з проведенням 
медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності в порядку, 
встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері охорони 
здоров'я, можуть надавати також лікарі загальної практики - 
сімейні лікарі, що провадять господарську діяльність з медичної 
практики як фізичні особи - підприємці. 

 3. Центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги є 
закладами охорони здоров'я та можуть створюватися як комунальні 
некомерційні підприємства або комунальні некомерційні установи, 
основною метою яких є надання первинної медичної допомоги без мети 
одержання прибутку. 

 Центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги є 
неприбутковими організаціями. 

 Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) 
допомоги затверджується центральним органом виконавчої влади у 
сфері охорони здоров'я. 

 Порядок вибору та зміни пацієнтом лікаря загальної практики - 
сімейного лікаря та порядок медичного обслуговування громадян 
центрами первинної медичної (медико-санітарної) допомоги 
визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони 
здоров'я. 

 Стаття 4. Організація надання вторинної (спеціалізованої) 
 медичної допомоги та функціонування госпітальних 
 округів у пілотних регіонах 

 1. Вторинна (спеціалізована) медична допомога - вид медичної 
допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в 
плановому порядку або екстрених випадках і передбачає надання 
консультації, проведення діагностики, лікування, реабілітацію та 
профілактику хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних 
(при вагітності та пологах) станів, які можуть бути надані 
лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної 
практики - сімейних лікарів); направлення пацієнта для надання 
вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги з іншої 
спеціалізації або для надання третинної (високоспеціалізованої) 
медичної допомоги. 

 2. Надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги 
забезпечується в стаціонарних умовах багатопрофільними лікарнями 
інтенсивного лікування, лікарнями відновного (реабілітаційного), 
планового лікування, хоспісами, спеціалізованими медичними 
центрами; в амбулаторних умовах - консультативно-діагностичними 
підрозділами лікарень, центрами з медичних консультацій та 
діагностики (консультативно-діагностичними центрами). 

 3. Критерії визначення закладів охорони здоров'я, які можуть 
задовольняти потреби населення в пілотних регіонах у вторинній 
(спеціалізованій) медичній допомозі, їх типи та види визначаються 
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. 

 4. Організація медичного обслуговування громадян у закладах 
охорони здоров'я вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги 
здійснюється у порядку, визначеному центральним органом виконавчої 
влади у сфері охорони здоров'я. 

 Порядок направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я, 
що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, 
встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері 
охорони здоров'я. 

 5. Для забезпечення ефективного надання вторинної 
(спеціалізованої) медичної допомоги на території пілотних регіонів 
у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, створюються 
госпітальні округи, до складу яких входять заклади охорони 
здоров'я відповідного профілю та спеціалізації. 

 Госпітальний округ - організаційно-функціональне об'єднання 
закладів охорони здоров'я пілотного регіону, які задовольняють 
потребу населення однієї або кількох 
адміністративно-територіальних одиниць такого регіону у вторинній 
(спеціалізованій) медичній допомозі. 

 У межах однієї адміністративно-територіальної одиниці 
пілотного регіону у встановленому Кабінетом Міністрів України 
порядку може бути створено більше ніж один госпітальний округ. 

 Заклади охорони здоров'я можуть включатися до складу 
госпітальних округів за погодженням з органами, уповноваженими 
відповідно до закону управляти майном цих закладів. 

 Організація та функціонування госпітальних округів 
здійснюються з додержанням конституційних прав громадян на охорону 
здоров'я і медичну допомогу. 

 Нормативи та вимоги щодо організації діяльності госпітальних 
округів пілотних регіонів встановлюються центральним органом 
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я з урахуванням щільності 
та характеру розселення населення, стану транспортних комунікацій 
та інших регіональних особливостей. 

 6. Координація діяльності закладів охорони здоров'я, що 
входять до складу госпітального округу, здійснюється в межах 
повноважень органом управління охороною здоров'я обласної 
(Київської міської) державної адміністрації відповідного пілотного 
регіону. 

 Стаття 5. Організація надання третинної 
 (високоспеціалізованої) медичної допомоги у 
 пілотних регіонах 

 1. Третинна (високоспеціалізована) медична допомога - вид 
медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних 
умовах в плановому порядку або екстрених випадках і передбачає 
надання консультації, проведення діагностики, лікування хвороб, 
травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних та 
патологічних станів (при вагітності та пологах) із застосуванням 
високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих 
медичних процедур високої складності; направлення пацієнта для 
надання вторинної (спеціалізованої) допомоги або третинної 
(високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації. 

 2. Надання третинної (високоспеціалізованої) медичної 
допомоги забезпечується високоспеціалізованими багатопрофільними 
або однопрофільними закладами охорони здоров'я. 

 3. Критерії визначення закладів охорони здоров'я, які можуть 
задовольняти потреби населення у третинній (високоспеціалізованій) 
медичній допомозі, їх типи та види визначаються центральним 
органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. 

 4. Порядок направлення пацієнтів до закладів охорони 
здоров'я, що надають третинну (високоспеціалізовану) медичну 
допомогу, встановлюється центральним органом виконавчої влади у 
сфері охорони здоров'я. 

 Організація медичного обслуговування громадян у закладах 
охорони здоров'я третинної (високоспеціалізованої) медичної 
допомоги здійснюється у порядку, визначеному центральним органом 
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. 

 Стаття 6. Організація надання екстреної медичної допомоги у 
 пілотних регіонах 

 1. Екстрена медична допомога - вид медичної допомоги, що 
передбачає ряд організаційних, діагностичних та лікувальних 
заходів з надання своєчасної медичної допомоги пацієнтам та 
постраждалим, які перебувають у невідкладних станах. 

 2. Організація надання екстреної медичної допомоги у пілотних 
регіонах здійснюється шляхом створення у кожному регіоні центру 
екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з мережею його 
відділень та пунктів тимчасового базування виїзних бригад швидкої 
медичної допомоги або станцій, підстанцій швидкої медичної 
допомоги з розрахунку виконання нормативу прибуття бригад швидкої 
медичної допомоги до пацієнта у строк не більш як 20 хвилин та 
забезпечення їх взаємодії із закладами охорони здоров'я. 

 3. Примірне положення про Центр екстреної медичної допомоги 
та медицини катастроф затверджується Кабінетом Міністрів України. 

 Стаття 7. Організація фінансового забезпечення функціонування 
 системи охорони здоров'я у пілотних регіонах під 
 час реалізації пілотного проекту 

 1. Організація фінансового забезпечення реалізації пілотного 
проекту передбачає: 

 формування показників проектів бюджетів на 2012-2014 роки з 
урахуванням концентрації бюджетних коштів для надання первинної 
медичної допомоги на рівні районних бюджетів та бюджетів міст 
обласного значення, коштів на надання вторинної (спеціалізованої), 
третинної (високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги - 
на рівні обласних бюджетів пілотних регіонів (крім міста Києва) та 
бюджетних коштів для надання первинної, вторинної 
(спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та екстреної 
медичної допомоги на рівні бюджету міста Києва; 

 визначення у пілотних регіонах обсягу видатків за рівнями 
місцевих бюджетів на охорону здоров'я: на первинну, вторинну 
(спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану) та екстрену 
медичну допомогу для формування показників проектів бюджетів на 
2012-2014 роки; 

 впровадження механізму фінансового забезпечення закладів 
охорони здоров'я у пілотних регіонах за видами медичної допомоги 
на підставі договорів про медичне обслуговування населення, які 
укладаються згідно з вимогами цього Закону. 

 2. Розподіл обсягу видатків між закладами охорони здоров'я у 
пілотних регіонах за видами медичної допомоги, яка ними надається, 
здійснюється відповідно до методики, що затверджується центральним 
органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. 

 Стаття 8. Договори про медичне обслуговування населення 

 1. Договір про медичне обслуговування населення укладається з 
метою забезпечення надання населенню медичної допомоги закладами 
охорони здоров'я у пілотних регіонах. 

 Примірні договори про медичне обслуговування населення 
затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері 
охорони здоров'я. 

 2. Сторонами договору про медичне обслуговування населення є: 

 щодо первинної медичної допомоги - центри первинної 
(медико-санітарної) медичної допомоги та відповідні головні 
розпорядники бюджетних коштів районних, міських (міст обласного 
значення) бюджетів, бюджету міста Києва; 

 щодо вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги - заклади 
охорони здоров'я, які забезпечують надання такої допомоги, та 
відповідні головні розпорядники бюджетних коштів обласних бюджетів 
та бюджету міста Києва; 

 щодо третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги - 
заклади охорони здоров'я, які забезпечують надання такої допомоги, 
та відповідні головні розпорядники бюджетних коштів обласних 
бюджетів та бюджету міста Києва; 

 щодо екстреної медичної допомоги - центри екстреної медичної 
допомоги та відповідні головні розпорядники бюджетних коштів 
обласних бюджетів та бюджету міста Києва. 

 3. У договорі про медичне обслуговування населення 
обов'язково зазначаються: 

 обсяг медичної допомоги, надання якої повинен забезпечити 
заклад охорони здоров'я; 

 індикатори якості медичної допомоги; 

 обсяг видатків на забезпечення надання медичної допомоги; 

 права та обов'язки сторін, їх відповідальність. 

 4. Інформація щодо укладених договорів про медичне 
обслуговування населення протягом тижня з дня їх укладення 
розміщується на офіційному веб-сайті головних розпорядників 
бюджетних коштів та у доступних для населення місцях у закладах 
охорони здоров'я. 

 Стаття 9. Штатний розпис закладів охорони здоров'я пілотних 
 регіонів 

 1. Штатний розпис закладу охорони здоров'я пілотного регіону 
визначається керівником такого закладу і затверджується за його 
поданням головним розпорядником бюджетних коштів. Штатний розпис 
формується залежно від обсягу медичної допомоги, що надається 
таким закладом охорони здоров'я. 

 2. Для закладів охорони здоров'я, які є учасниками пілотного 
проекту, дія існуючих штатних нормативів, установлених центральним 
органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, не 
застосовується. 

 Стаття 10. Оплата праці медичних працівників закладів охорони 
 здоров'я пілотних регіонів 

 1. Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я, 
що є учасниками пілотного проекту з реформування системи охорони 
здоров'я відповідно до цього Закону, в тому числі порядок 
встановлення заохочувальних виплат медичним працівникам виходячи з 
обсягу та якості виконаної роботи, визначаються Кабінетом 
Міністрів України. 

 Стаття 11. Моніторинг реформування системи охорони здоров'я 

 1. Моніторинг реформування системи охорони здоров'я у 
Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві 
проводиться центральним органом виконавчої влади у сфері охорони 
здоров'я з використанням системи індикаторів. 

 2. Індикатори для проведення оцінки результатів пілотного 
проекту, а також індикатори якості медичної допомоги 
затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері 
охорони здоров'я. 

 3. Результати моніторингу реформування системи охорони 
здоров'я використовуються виключно для прийняття рішень щодо 
подальшого розвитку системи медичного обслуговування населення та 
реформування системи охорони здоров'я в Україні і не можуть бути 
застосовані в інших цілях. 

 4. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого 
самоврядування пілотних регіонів мають право вносити до 
центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я 
пропозиції щодо реалізації пілотного проекту на території таких 
регіонів. 

 5. Місцеві державні адміністрації пілотних регіонів 
забезпечують залучення громадськості, зокрема асоціацій пацієнтів, 
до проведення моніторингу та здійснення контролю якості медичної 
допомоги та медичного обслуговування у пілотних регіонах. 

 Стаття 12. Прикінцеві та перехідні положення 

 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його 
опублікування, та діє до 31 грудня 2014 року. 

 2. На період реалізації пілотного проекту: 

 дія ліцензій та інших дозвільних документів, виданих закладам 
охорони здоров'я пілотних регіонів до набрання чинності цим 
Законом, поширюється на заклади охорони здоров'я таких регіонів, 
які створені на їх базі у процесі реорганізації; 

 лікарі-спеціалісти реорганізованих закладів охорони здоров'я 
пілотних регіонів, які працевлаштовуються на посади лікарів 
загальної практики - сімейної медицини, проходять відповідну 
спеціалізацію безоплатно та у першочерговому порядку. До видачі 
свідоцтва, що підтверджує проходження цієї спеціалізації, за 
такими лікарями зберігається кваліфікаційна категорія за 
попередньою спеціальністю. 

 3. У разі якщо внаслідок реорганізації закладів охорони 
здоров'я у пілотних регіонах працівники таких закладів 
переводяться за їх згодою на іншу нижчеоплачувану роботу в тому 
самому або іншому закладі, оплата праці таких працівників 
здійснюється відповідно до положень цього Закону або за бажанням 
таких працівників їх середній заробіток за попереднім місцем 
роботи зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи, 
але не більше шести місяців з дня такого переведення. 

 4. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 

 1) У Бюджетному кодексі України ( 2456-17 ) (Відомості 
Верховної Ради України, 2010 р., N 50-51, ст. 572): 

 підпункт "а" пункту 3 частини першої статті 89 після слів 
"фельдшерські пункти" доповнити словами "центри первинної медичної 
(медико-санітарної) допомоги"; 

 розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" доповнити 
пунктами 12 та 13 такого змісту: 

 "12. На період реалізації Закону України "Про порядок 
проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, 
Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" ( 3612-17 ): 

 1) Кабінет Міністрів України має право змінювати розмежування 
видатків на охорону здоров'я між місцевими бюджетами пілотних 
регіонів, встановлене статтями 89 та 90 цього Кодексу, та 
визначати особливості фінансового забезпечення закладів охорони 
здоров'я, що є учасниками пілотного проекту; 

 2) визначити видатки загального фонду місцевих бюджетів 
пілотних регіонів на охорону здоров'я захищеними; 

 3) до видатків, що здійснюються з обласних бюджетів, бюджету 
міста Києва та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних 
трансфертів, належать видатки на вторинну (спеціалізовану), 
третинну (високоспеціалізовану) та екстрену медичну допомогу 
(заклади охорони здоров'я пілотних регіонів, які забезпечують 
надання відповідно вторинної (спеціалізованої), третинної 
(високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги). 

 13. До видатків, що здійснюються з районних бюджетів, 
бюджетів міст обласного значення, бюджету міста Києва та 
враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, 
належать видатки на первинну медичну допомогу (центри первинної 
медичної (медико-санітарної) допомоги)"; 

 2) частину третю статті 2 Закону України "Про здійснення 
державних закупівель" ( 2289-17 ) (Відомості Верховної Ради 
України, 2010 р., N 33, ст. 471, N 35-36, ст. 491; із змінами, 
внесеними Законом України від 11 січня 2011 року N 2900-VI) 
( 2900-17 ) доповнити абзацом дванадцятим такого змісту: 

 "послуги з медичного обслуговування населення, що надаються 
за договором, укладеним відповідно до Закону України "Про порядок 
проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, 
Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" ( 3612-17 ). 

 5. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня 
набрання чинності цим Законом: 

 прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього 
Закону; 

 забезпечити прийняття міністерствами, іншими центральними та 
місцевими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що 
випливають із цього Закону. 
 

 Президент України В.ЯНУКОВИЧ 

 м. Київ, 7 липня 2011 року 
 N 3612-VI