Відомо, що макроліди кларитромицин і еритроміцин мають здатність потенціювати дію антигіпертензивних препаратів з групи блокаторів кальцієвих каналів шляхом інгібування ізоензима 3А4 цитохрому P450. У той же час цій лікарській взаємодії не приділяється належна увага і його наслідки на сьогоднішній момент не охарактеризовані  достатньо. Тому цілком зрозуміла актуальність проведення дослідження з метою визначення міри ризику розвитку гіпотензії або шоку з необхідністю подальшого стаціонарного лікування при одночасному призначенні блокаторів кальцієвих каналів і макролідів.

 Було проведене популяційне групове перехресне дослідження за період з 1 квітня 1994 р. по 31 березня 2009 р. Учасниками дослідження стали пацієнти у віці 66 років і старші, які приймали препарати з групи блокаторів кальцієвих каналів. У дослідженні брали участь пацієнти, яким було потрібно лікування клінічно значущої гіпотензії або шоку в умовах стаціонару. Для кожного антибіотика з групи макролідів (еритроміцину, кларитроміцина або азитроміцина, з зазначенням тривалості терапії) дослідники визначали ризик розвитку гіпотензії або шоку при спільному застосуванні з блокатором кальцієвих каналів.

 З 7100 пацієнтів, госпіталізованих в стаціонар внаслідок розвинутої гіпотензії унаслідок прийому блокаторів кальцієвих каналів, 176 отримували також макроліди. У пацієнтів, які приймали еритроміцин (найбільш виражений інгібітор цитохрому Р450 3А4), найчастіше спостерігався розвиток гіпотензії (відношення шансів 5,8, 95% ДІ 2,3-15,0). Дещо рідше гіпотензія реєструвалася у пацієнтів, приймаючих кларитроміцин (відношення шансів 3,7, 95% довірчий інтервал 2,3-6,1). Прийом азитроміцина, який не має здатності інгібірувати цитохром Р450 3А4, при спільному призначенні з блокатором кальцієвих каналів не супроводжувався підвищеним ризиком розвитку гіпотензії (відношення шансів 1,5, 95% довірчий інтервал 0,8-2,8). Схожі результати були отримані при виконанні стратифікованого аналізу пацієнтів, котрі приймали тільки препарати з групи блокаторів кальцієвих каналів дигідропиридинового ряду.

 Таким чином, у пацієнтів старшої вікової групи спільне застосування блокаторів кальцієвих каналів з еритроміцином або кларитроміцином привело до підвищеного ризику розвитку гіпотензії або шоку з необхідністю подальшого стаціонарного лікування. Тому, якщо пацієнтові, котрий постійно приймає блокатори кальцієвих каналів, потрібно призначити макролід, перевагу слід надавати азитроміцину.