В Україні розпочинають клінічні випробування вакцини від раку, яку винайшов академік Анатолій Завірюха. Доклінічні випробування показали: вона нетоксична, немутогенна, нешкідлива. Добитися перевірки вакцини було непросто: світила медицини не визнають винаходу професора Завірюхи, категорично відкидають його, навіть не перевіривши. А до самого академіка ставляться дещо зверхньо, мовляв, як це він, ветеринар, може щось пропонувати для лікування людей?

Вакцину "Лейкозав" професор Анатолій Завірюха, завідувач бактеріологічної лабораторії Інституту ветеринарної медицини, розробив ще 1999 року. І спершу вона мала захистити від вірусу лейкозу велику рогату худобу, яку винищували цілими стадами. Вакцинування тварин цей процес зупинило. Згодом цю вакцину випадково використали онкохворі.

"Першим цю вакцину на своїй матері випробував мій аспірант, - розповів академік Завірюха. - У матері був рак підшлункової залози, за словами лікарів, неоперабельний. Запропонували хіміотерапію, але син від неї відмовився і використав вакцину. Мати прожила ще п'ять років і померла не від раку, а від старості".

Відтоді про ветеринара Завірюху почали ходити легенди не лише у столиці, а й у всій Україні. До нього вишиковувалися черги хворих, у лабораторії розривався телефон. Керівництво інституту було незадоволене, воно категорично заборонило Анатолію Івановичу приймати відвідувачів, хоча люди їхали і досі їдуть звідусіль. 

"Медики моєю вакциною не зацікавилися, вони воліють лікувати хіміотерапією, - сказав професор Завірюха, - і навіть слухати не хочуть, що є альтернативний препарат, який може її замінити. Сам я вакцину онкологам не пропонував, бо я ветеринар, а вони - медики. Мене ніхто не сприйме, бо я не їхньої касти. Я вважаю, що рак - це вірусна хвороба, а вакцина створює антитіла проти цих вірусів. І коли вона допоможе не всім, а лише одиницям, то все одно, вважаю, варто її випробувати. Технологія отримання вакцини трохи складна, але її можна виготовити приблизно за місяць. Її собівартість - від 100 до 300 грн".

 "Лейкозав", за словами її розробника, дає змогу лікувати онкозахворювання на різних стадіях, а також проводити їх профілактику.

В Україні достукатися нагору з чимось нетрадиційним дуже важко, оскільки роками в усьому складався відповідний бізнес, у тому числі й у фармації. Якщо з'явиться недорога вакцина як один із варіантів лікування онкологічних захворювань, то весь бізнес, який до цього був сформований на фармакології, може бути зруйнований. А за цим бізнесом стоять впливові люди і їм це аж ніяк не вигідно.

У 2005 році київський прес-клуб "Україна майбутнього", створений при державному департаменті інтелектуальної власності, присвятив вакцині "Лейкозав" одне зі своїх засідань. На нього запросили представників МОЗ, науковців-ветеринарів, керівників фермерських господарств Київської області, котрі вакцинували худобу, пацієнтів, які також використовували її для лікування злоякісних пухлин.

Медики не прийшли. Бу­ли науковці, які представляли ветеринарну медицину. Більшість з них прийшла як опоненти Завірюхи, а після засідання вийшла його шанувальниками.

"Керівники фермерських господарств засвідчили, що вони вакцинували свої стада (1,5 тисячі корів) і протягом п'яти років у них не зафіксовано розвитку лейкозу у тварин, - розповіла керівник прес-клубу Надія Дроган. - На засідання приїхала і дівчинка із Закарпаття, яка лікувалася від лейкемії в Охматдиті. Після другої хіміотерапії, яка не дала позитивного впливу, мама забрала дитину додому й лікувала доньку вакциною Завірюхи. З того часу минув рік. Дівчинка жива, рожевощока, ходить у школу. Мати привезла результати аналізів, які засвідчують: процес лейкемії зупинився".

Надія Дроган розповіла, що до них у прес-клуб приходила і група медиків (один із них професор), які офіційно працюють в медичних установах. Вони також винайшли спосіб нової діагностики та лікування раку. Принесли адреси, список людей, які  лікувалися за їхнім методом і мають прекрасні позитивні результати. Але офіційна медицина не хоче цього визнавати, не поспішає з перевіркою нових методів лікування раку, хоч кількість хворих в Україні стрімко зростає. Якщо медики-онкологи не можуть пробитися зі своїм відкриттям, то що вже говорити про науковця-ветеринара.