Десятиліттями синдром ранньої реполяризації шлуночків (СРРШ) розглядався як безневинний електрокардіографічний феномен. Лише недавно було показано, що під'їм точки J у відведеннях окрім V1–V3 (особливо у відведеннях від нижньої чи бічної стінок) супроводжується підвищеним ризиком фібриляції шлуночків. Проте прогностичне значення СРРШ в загальній популяції не встановлене. Jani T. Tikkanen та інші провели ретроспективне дослідження популяції осіб середнього віку, репрезентативній генеральній популяції Фінляндії, для оцінки прогностичного значення СРРШ в нижніх і бічних відведеннях стандартної електрокардіограми (ЕКГ) відносно смертності від сердцевих причин, аритмії і від будь-якої причини. 
Методи і хід дослідження.
Популяція дослідження була відібрана серед учасників дослідження Coronary Heart Disease Study, в яке з 1966 р. по 1972 р. було включено 10 957 осіб у віці від 30 до 59 років з різних регіонів Фінляндії. Всім учасникам, окрім клінічного обстеження, виконувався вимір індексу маси тіла, визначався холестерин крові і реєструвалася стандартна ЕКГ. Всі учасники заповнювали анкету щодо способу життя, встановлених захворювань і препаратів, що приймаються. Всі ЕКГ були повторно проаналізовані на предмет СРРШ. Що не підлягають інтерпретації визнано лише 93 ЕКГ.
Аналіз ЕКГ, записаною на швидкості 50 мм/с, проводився п'ятьма лікарями. Діагноз СРРШ в нижніх (II, III, aVF) і бічних (I, aVL, V4–V6) відведеннях встановлювався при повторному перегляді ЕКГ шляхом консенсусу дослідників. СРРШ розділявся по мірі підйому точки J (≥0,1 мВ або >0,2 мВ) і формі з'єднання комплексу QRS з сегментом ST (у вигляді зазубрення на коліні зубця S або плавного переходу). Крім того, по критеріях Соколова – Лайона визначалася гіпертрофія лівого шлуночку (ГЛШ), по формулі Базетта – коригований інтервал QT. В частини осіб повторна реєстрація ЕКГ проводилася в 1973–1976 роках.
Первинною кінцевою точкою даного дослідження була смерть від сердечної причини, вторинними  кінцевими точками – смерть від будь-якої причини і смерть від аритмії до кінця 2007 р. Випадки смерті і її причина встановлювалися за даними національної статистичної бази даних. Смерть від аритмії затверджувалася незалежним комітетом кардіологів, неінформованих відносно даних ЕКГ, при аналізі сертифікатів смерті і госпітальних історій хвороби. Зв'язок між СРРШ і клінічними результатами визначався в моделях пропорційних ризиків по Коксу з корекцією на стать, вік, систолічний артеріальний тиск, індекс маси тіла, частоту серцевих скорочень (ЧСС),  куріння, ГЛШ і ознаки коронарної хвороби серця (КХС) на ЕКГ за кодом Міннесоти.
Результати.
Популяцію дослідження склали 10 864 людини (середній вік – 44±8 років; чоловіки – 52,4%). З них СРРШ відмічений у 630 суб'єктів (5,8%). У нижніх відведеннях СРРШ виявлений в 3,5% випадків (384 учасників; чоловіки – 70%), в бічних відведеннях – в 2,4% випадків (262 учасники; чоловіки – 58%), в нижніх і бічних відведеннях – в 0,1% випадків (16 учасників). Елевація точки J > 0,2 мВ відмічено у 36 учасників (0,3%) в нижніх відведеннях і у 31 учасника (0,3%) в бічних відведеннях ЕКГ. З 542 суб'єктів з СРРШ на початковій ЕКГ при повторній реєстрації ЕКГ (в середньому – через 5 років) зберігся у 443 чоловік (81,7%).
Учасники з СРРШ в нижніх відведеннях порівняно з особами без СРРШ частіше були чоловіками, курцями, мали меншу ЧСС і індекс маси тіла, коротший інтервал QT, але більшу тривалість QRS і частіші ознаки КХС. За наявності СРРШ в бічних відведеннях частіше відмічалися ознаки ГЛШ.
За час спостереження (30±11 років) померли 6133 учасники дослідження (56,5%). Летальні результати від серцевої причини склали 32,1% всіх випадків смерті. З них 40,4% випадків було визнано раптовою смертю від аритмії. При багатофакторному аналізі особи з СРРШ в нижніх відведеннях мали підвищений ризик смерті від серцевої причини (коригований відносний ризик [ВР] – 1,28; 95% довірчий інтервал 1,04–1,59; р=0,03) і від аритмії (ВР – 1,43; 1,06–1,94; р=0,03), але не загальної смертності (ВР – 1,10; 0,97–1,26; р=0,15). Серед учасників з елевацією точки J > 0,2 мВ в нижніх відведеннях відмічено збільшення ризику смерті від будь-якої причини (ВР – 1,54; р=0,03), від серцевої причини (ОР – 2,98; р<0,001) і від аритмії (ОР – 2,92; р=0,01). Криві виживання цих учасників і осіб без СРРШ почали розділятися приблизно через 15 років і продовжували розходитися далі. Майже половина (47,2%) учасників з елевацією точки J > 0,2 мВ в нижніх відведеннях померли від серцевих причин, тоді як дана причина смерті відмічена лише у кожного п'ятого суб'єкта (17,2%) без СРРШ.
Прогностичне значення СРРШ в бічних відведеннях було на пограничному рівні статистичної достовірності для смертності від серцевої і будь-якої причини, але виявилося недостовірним для передбачення смерті від аритмії.
При вторинному аналізі ризик смерті від серцевої причини був вищий в осіб з подовженим інтервалом QT ≥ 440 мс у чоловіків і ≥ 460 мс у жінок (ВР – 1,20; р=0,03) і ознаками ГЛШ (ВР – 1,16; р=0,004).         
Висновки.
Результати даного дослідження популяції показали, що наявність СРРШ в нижніх відведеннях збільшує ризик смерті від серцевої і аритмічної причини.
Яким шляхом СРРШ збільшує ризик несприятливих результатів не встановлено. Згідно з експериментальними даними, елевація точки J є маркером підвищеної трансмуральної негомогенності реполяризації шлуночків і може відображати схильність до шлуночкових тахіаритмій. «Майбутні клінічні і експериментальні дослідження повинні зосередитися на з'ясуванні точних причин і механізмів розвитку СРРШ і, кінець кінцем, на розробці стратегії профілактики передчасної смерті від серцевих причин в осіб з цим порушенням на ЕКГ», - роблять висновок автори публікації.

Джерело.
Tikkanen J.T., Anttonen O., Junttila M.J. et al. Long-Term Outcome Associated with Early Repolarization on Electrocardiography. N Engl J Med. Nov 162009.