Інтернет-лікар
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Серпень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Головна » 2010 » Серпень » 19 » Повідомлення про оприлюднення проекту "Концепції Державної програми реформування системи охорони здоров'я "
18:03
Повідомлення про оприлюднення проекту "Концепції Державної програми реформування системи охорони здоров'я "

Повідомлення про оприлюднення
проекту "Концепції Державної програми реформування системи охорони здоров'я "

Проектом "Концепції Державної програми реформування системи охорони
здоров'я " передбачається поліпшення здоров'я населення, забезпечення
рівного й справедливого доступу всіх членів суспільства до медичних
послуг належної якості.

Прийняття цього проекту дасть змогу знизити загальний
коефіцієнт дитячої смертності до 6,5 %; знизити коефіцієнт материнської
смертності до 13 %; знизити передчасну смертність на 25 %; знизити
смертність від туберкульозу на 30 %; підвищити в загальній чисельності
лікарів частку лікарів загальної практики-сімейної медицини з 4 % до
8-10 %; скоротити частку домогосподарств, у яких протягом року
хто-небудь з членів при потребі не зміг одержати медичну допомогу,
придбати ліки й медичне приладдя (з 20 % в 2009 р. до 3 %); скоротити
частку тіньових платежів у системі медичного обслуговування з 10-15 %
до 5-7 %.

Державна програма реформування системи охорони здоров'я розрахована на 2011 - 2013 роки.

Поштова та електронна адреса:

Міністерство охорони здоров'я України, 01021 м. Київ, вул. М. Грушевського, 7 факс 2540652 web:http://www.moz.gov.ua.

Проект "Концепції Державної програми реформування системи охорони здоров'я " оприлюднено в мережі Інтернет web: http://www.moz.gov.ua.

Зауваження та пропозиції до проекту "Концепції Державної
програми реформування системи охорони здоров'я" приймаються протягом
місяця в письмовій формі на адресу Міністерства охорони здоров'я,
01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 7 або факсом 2540652 E-mail: marina2006@moz.gov.ua та/або infodep@moz.gov.ua.





ПРОЕКТ


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 2010 р. N
Київ

Про схвалення Концепції Державної програми реформування системи охорони здоров'я

1. Схвалити Концепцію Державної програми реформування системи охорони здоров'я, що додається.

Визначити Міністерство охорони здоров'я державним замовником Програми.

2. Міністерству охорони здоров'я разом із заінтересованими
центральними і місцевими органами виконавчої влади розробити та подати
у шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Концепції
Державної програми реформування системи охорони здоров'я.






Прем єр-міністр України М.Я.Азаров


СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України від ________2010 р. N___


КОНЦЕПЦІЯ
Державної програми реформування системи охорони здоров'я


Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована Державна програма реформування системи охорони здоров'я

Сучасна система охорони здоров'я в Україні не забезпечує рівного
безкоштовного доступу населення до якісних медичних послуг і
характеризується низькою їх якістю, що негативно впливає особливо на
незахищені верстви населення, які страждають через відсутність
можливості одержання необхідної медичної допомоги. Існують диспропорції
з доступу до медичних послуг на рівні міських і сільських територій, а
відомча медицина, для якої характерним є обмежений доступ, ускладнює
досягнення мети рівного доступу до медичної допомоги для населення.
Високим є тягар особистих витрат населення на послуги охорони здоров'я.
Згідно даним офіційної статистики витрати населення перевищують третину
від загального обсягу фінансування галузі (40 % у 2008 р.) і
здійснюються безпосередньо під час одержання медичних послуг.

Залишається складною демографічна ситуація та викликає
занепокоєння стан здоров'я населення України. Очікувана тривалість
життя населення в країні складає 68,2 року, що в середньому на 10 років
нижче, ніж у країнах ЄС. Коефіцієнт дитячої смертності в 2,5 разу
вищий, ніж у країнах ЄС. Рівень передчасної смертності втричі перевищує
аналогічний у країнах ЄС, рівень смертності від туберкульозу - в 20
разів вищий.

Основні причини виникнення зазначених проблем в галузі такі:


- відсутність зв'язку між якістю отриманих медичних послуг та
видатками на її фінансування, а також відсутність мотивації медичних
кадрів до якісної праці;


- низький рівень профілактики та питомої ваги первинної медико-санітарної допомоги у структурі медичних послуг;


- нераціональна структура системи охорони здоров'я (на 100 тис.
населення в Україні припадає 5,6 лікарень, аналогічний показник ЄС-10 -
2,6; кількість ліжко-місць в Україні - 868 на 100 тис. населення, а в
ЄС-10 - 644; кількість лікарів на 100 тис. населення в Україні - 302, у
ЄС-10 - 261;


- структура видатків на охорону здоров'я деформована, адже 86 %
бюджетних коштів, що виділяється на охорону здоров'я, йде на утримання
медичних закладів та оплату праці медичних працівників;


- медичні послуги на різних рівнях надання медичної допомоги
дублюються, відсутній механізм управління потоками пацієнтів на різних
рівнях надання медичних послуг;


- низька самостійність медичних закладів при використанні кадрових, фінансових, матеріально-технічних ресурсів.





Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом

Система охорони здоров'я — це сукупність усіх організацій,
інститутів і ресурсів, головною метою яких є зміцнення, підтримка або
відновлення здоров'я. Основними цілями системи охорони здоров'я є
поліпшення здоров'я всього населення, відповідність запитам і потребам
людей, забезпечення справедливості в розподілі фінансових ресурсів,
доступності всіх до наявних ресурсів.

Умовою для успішного функціонування системи охорони здоров'я є
нормативно-правова база, що включає комплекс ресурсів, таких як
фінансові, кадрові, матеріально-технічні, управління та керівництво,
технології. Основними цінностями системи повинні бути справедливість,
солідарність, участь населення, етичний підхід до розвитку систем.
Прогрес у досягненні основних цілей безпосередньо залежить від
ефективного виконання ключових функцій: спрямовуючого керівництва,
формування ресурсів, надання послуг, фінансування.

В умовах сьогодення реалізація стратегічних цілей системи
охорони здоров'я в Україні стикається з комплексом проблем політичного,
економічного, демографічного, технологічного, екологічного характеру.
Зростаючі темпи постаріння населення, зміна перебігу хвороб на
переважно хронічний характер, значна поширеність нездорового способу
життя обумовлюють зростання потреби в обсягах медичного обслуговування,
що вимагає додаткових витрат і ресурсів. Крім того, розвиток нових
медичних технологій та підвищення рівня освіченості в питаннях здоров'я
сприяє збільшенню вартості медичної допомоги та підвищенню очікувань
громадян щодо її якості.

Водночас випереджаючий темп зростання витрат на медичну
допомогу порівняно з темпами збільшення ВВП країни, кризові явища в
багатьох регіонах обумовлюють пошук шляхів зменшення витрат та
раціонального використання наявних ресурсів. За таких умов виникає та
поглиблюється конфлікт інтересів, який полягає у невідповідності між
завданнями, що стоять перед системами охорони здоров'я в плані
підвищення доступності й якості послуг, забезпечення рівності,
справедливості, та фінансово-економічними можливостями їх реалізації.

Все це обумовило виникнення ризиків в управлінні системою охорони здоров'я, що стосується зокрема:


- недостатнього рівня фінансування охорони здоров'я;


- невідповідності стану медичних закладів рівню розвитку науки;


- недостатніх капіталовкладень в охорону здоров'я;


- низької мотивації та недостатнього стимулювання медичного персоналу.

За таких умов система охорони здоров'я потребує або
вдосконалення або створення принципово нових структурно-функціональних
моделей, що відповідали б сучасним вимогам та виконанню завдань для
задоволення зростаючих потреб у медичній допомозі з одного боку та
стабілізації чи стримуванні зростання витрат на охорону здоров'я — з
іншого.

З цією метою необхідна розробка Державної програми реформування системи охорони здоров'я (далі - Програма).


Мета Програми

Метою Програми реформування системи охорони здоров'я є поліпшення
здоров'я населення, забезпечення рівного й справедливого доступу всіх
членів суспільства до медичних послуг належної якості.


Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Процеси реформування медичної галузі стосуються нормативного,
економічного, організаційного та інших аспектів діяльності. Тому
досягнення кращої результативності та ефективності повинно поєднуватися
з дотриманням етичних імперативів.

Розв'язання проблем систем охорони здоров'я у різних країнах
здійснюється з урахуванням соціально-економічних, демографічних,
медико-організаційних, територіальних та інших особливостей,
національних традицій тощо. Мета розвитку системи охорони здоров'я у
світі — покращання показників здоров'я, зведення до мінімуму різниці в
його рівнях у окремих групах, повага до пацієнтів, чуйність до вимог
людей, врахування їхніх потреб, справедливість фінансування
(відсутність ризиків попадання людини в стан злиднів через хворобу).
Існуючий досвід свідчить, що процес реформування вимагає не
фрагментарних, а системних змін, що стосуються основ конструкції та
взаємозв'язків між суб'єктами галузі охорони здоров'я.

На сьогодні країни світу притримуються різних моделей
організації системи охорони здоров'я, які засновані на податках або на
страхуванні.

Зокрема, у Німеччині, Франції, Австрії, Бельгії, Голландії
основою системи організації охорони здоров'я є модель, заснована на
страхуванні - це неурядові страхові фонди та компанії із законодавчо
визначеним статусом; страхові компанії є покупцями медичних послуг;
передбачені обов'язкові внески працівників та роботодавців або
спеціальні податки; оплата праці медичних працівників за послуги
обумовлена кошторисом страхової компанії; пацієнти частково сплачують
медичні послуги, що не охоплені страховками.

Існує програма переходу до цієї моделі:


- обґрунтування відповідальності страховиків;


- обґрунтування вимог до страховиків;


- створення єдиної системи ідентифікації застрахованих осіб;


- створення програми державних гарантій для застрахованих осіб, методики обліку витрат;


- перехід до диференційованої системи розрахунку страхових внесків;


- зміна статусу надавача медичної допомоги;


- стандартизація в системі медичного страхування;


- експертиза й аудит медичної допомоги в лікувально-профілактичних закладах;


- упровадження системи страхування фахової відповідальності лікарів.

Більшість систем соціального медичного страхування з метою
забезпечення загального доступу населення до медичних послуг
використовують комбінацією різних джерел фінансових ресурсів, а держава
сплачує кошти для надання медичної допомоги вразливим верствам
населення.

Модель, яка впроваджена у Великій Британії, Ірландії, Канаді,
базується на загальній системі оподаткування - територіальні відділи
охорони здоров'я є покупцями медичних послуг; видатки переважно з
державного та місцевих бюджетів, державні стандарти якості, оплата
праці медичних працівників на подушній основі; пацієнти частково
оплачують медичні послуги, що не входять до гарантій держави.

У найближчій перспективі для України доцільність вибору суто
страхової моделі, заснованій на страхуванні, продовжує бути
дискусійною. На даний час структурно та економічно близькою до України
є модель, яка базується на загальній системі оподаткування, особливо
заходи перехідного етапу.

У сучасних умовах в Україні доцільно провести структурні зміни
в системі шляхом розвитку стаціонарозамінюючих видів медичної допомоги
(денні стаціонари, стаціонари вдома), диференціацію стаціонарів
(лікарні інтенсивного лікування, лікарні довготривалого перебування,
хоспіси), скорочення кількості ліжок, особливо "соціальних", оснащення
закладів первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної
медицини, організацію діяльності закладів у єдиному медичному просторі,
перехід від фельдшерської до лікарської моделі медичної допомоги на
селі.


Пріоритетні напрями виконання Програми:


- внесення змін до Бюджетного кодексу України стосовно
визначення особливостей фінансування закладів охорони здоров'я, що
надають первинну та вторинну медичну допомогу;


- визначення на законодавчому рівні гарантованого обсягу надання
безоплатної медичної допомоги та переліку платних послуг у сфері
охорони здоров'я;


- розмежування первинного, вторинного та третинного рівнів
надання медичної допомоги та визначення переліку послуг відповідно до
рівня допомоги;


- створення центрів первинної медико-санітарної допомоги - комунальних некомерційних підприємств;


- створення для надання вторинної медичної допомоги міжрайонних
та міжміських об'єднань комунальних некомерційних підприємств
(госпітальних округів);


- реорганізація системи надання швидкої медичної допомоги;


- створення університетських клінік;


- розробка стандартів надання медичної допомоги та клінічних протоколів;


- забезпечення потреб населення у медичній допомозі у розрізі адміністративно-територіальних одиниць;


- кадрове, фінансове та матеріальне забезпечення закладів
охорони здоров'я щодо необхідності для задоволення потреб населення у
медичній допомозі;


- скорочення 4-рівневої системи фінансування до 2-ох, 3-ох
рівнів на основі об'єднання фінансових ресурсів для первинної вторинної
та третинної медико-санітарної допомоги;


- запровадження обов'язкового державного соціального медичного страхування;


- впровадження в практику формулярної системи забезпечення
закладів охорони здоров'я лікарськими засобами і виробами медичного
призначення;


- розширення переліку лікарських засобів і виробів медичного призначення, що відпускаються виключно за рецептом;


- запровадження диференційованого відшкодування вартості лікарських засобів і виробів медичного призначення для населення;


- забезпечення надходження в обіг високоякісних, ефективних та безпечних лікарських засобів і виробів медичного призначення;


- удосконалення законодавства у сфері боротьби з виробництвом та
розповсюдженням фальсифікованих та неякісних лікарських засобів і
виробів медичного призначення;


- створення єдиної інформаційної бази даних про лікарські засоби і вироби медичного призначення, що перебувають в обігу;


- формування економічно обґрунтованих цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення;


- забезпечення проведення диспансерного огляду населення відповідно до державного клінічного протоколу обстеження громадян;


- створення у містах, районах державних і комунальних
підприємств - оздоровчих установ для надання послуг оздоровчого
характеру за фіксованими цінами;


- покращення проведення експертизи тимчасової та стійкої втрати працездатності в закладах охорони здоров'я;


- створення єдиного електронного реєстру листків непрацездатності (реєстр пацієнтів);


- запровадження підготовки менеджерів з охорони здоров'я, зокрема шляхом здобуття другої вищої освіти;


- посилення соціального захисту працівників системи охорони здоров'я;


- сприяння реалізації інвестиційних проектів в охороні здоров'я
шляхом залучення приватного капіталу та інших джерел фінансування;


- розробка нової системи моніторингу стану фінансового забезпечення соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я.


Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання Програми

Для розв'язання проблеми необхідно:


- створити умови для реформування системи охорони здоров'я;


- провести структурну реорганізацію галузі;


- удосконалити систему фінансування галузі охорони здоров'я;


- врегулювати на законодавчому рівні питання запровадження обов'язкового державного соціального медичного страхування;


- визначити гарантований обсяг медичної допомоги громадянам


- удосконалити систему профілактики захворювань;


- покращити стан забезпечення населення лікарськими засобами і виробами медичного призначення;


- удосконалити систему контролю за якістю надання медичної
допомоги (медичних послуг), станом проведення експертизи тимчасової та
стійкої втрати працездатності в закладах охорони здоров'я, якістю
лікувально-діагностичного процесу, а також створення єдиного
електронного реєстру листків непрацездатності (реєстру пацієнтів);


- удосконалити кадрову політику;


- забезпечити розвиток державно-приватного партнерства у галузі
охорони здоров'я, в тому числі шляхом реалізації інвестиційних проектів
із залученням приватного капіталу та інших джерел фінансування;


- запровадити моніторинг стану фінансового забезпечення соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я.


Строк виконання Програми - 2011-2013 роки.



Очікувані результати, ефективність виконання Програми

Виконання Програми дасть змогу:


- знизити загальний коефіцієнт дитячої смертності до 6,5 %;


- знизити коефіцієнт материнської смертності до 13 %;


- знизити передчасну смертність на 25 %;


- знизити смертність від туберкульозу на 30 %;


- підвищити в загальній чисельності лікарів частку лікарів загальної практики-сімейної медицини з 4 % до 8-10 %;


- скоротити частку домогосподарств, у яких протягом року
хто-небудь з членів при потребі не зміг одержати медичну допомогу,
придбати ліки й медичне приладдя (з 20 % в 2009 р. до 3 %);


- скоротити частку тіньових платежів у системі медичного обслуговування з 10-15 % до 5-7 %.


Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми.

Забезпечення виконання цієї Програми здійснюється в межах видатків,
передбачених у Державному бюджеті України та місцевих бюджетах, а також
за рахунок коштів інших джерел.

Обсяг фінансування Програми з Державного бюджету України
визначається щороку виходячи з конкретних завдань та наявних коштів і
може уточнюватися під час складання проекту Державного бюджету України
на відповідний рік з урахуванням можливостей дохідної частини бюджету.

Переглядів: 1957 | Додав: Likar | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Архів записів
Наше опитування
Який Ваш вік?
Всего ответов: 988
Друзі сайту
Статистика сайту
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2024